Число ритуальних фірм постійно зростає, і клієнтам часом складно зорієнтуватися, послуги якої організації їм більш прийнятні. Найчастіше родичі померлого звертаються за місцем проживання. Важлива й просвітницька, виховна робота похоронних фірм за кордоном. Чим позитивнішою, привабливішою в комплексі послуг позиціонує себе похоронна організація у відносинах з населенням, тим міцніше її позиція на ринку. На пострадянському просторі цій стороні діяльності ритуальних фірм приділяється значно менше уваги. У цьому контексті заслуговує на увагу іспанський досвід.


Ініціативи маркетологів:

торуючи шлях до міжнародного конкурсу

Відділ маркетингу іспанського акціонерного підприємства розвинув активну діяльність у питаннях реклами і поширення похоронних послуг. Заслуговує на увагу те, що це була перша похоронна компанія, що зважилася дати рекламу по телебаченню про надання похоронних послуг. 1997-98 роки відзначалися особливою активністю в рекламній діяльності, в якій враховувалися сумніви й побажання, висловлені клієнтами, а також обсяг і тематика консультацій, яких їм не вистачало. Маркетологи провели рекламну кампанію через популярні телепрограми, де вони не тільки відповідали на питання громадян, але й підкреслювали відповідальність акціонерного товариства (підприємства) в частині особистісної уваги до клієнтів та високого професіоналізму співробітників в їхньому обслуговуванні.

У червні 1996 року побачив світ перший номер журналу «Адіос». Акціонерне підприємство похоронних послуг Мадрида зробило в такий спосіб рішучий крок вперед у щодо виконання одного зі своїх завдань - формування нормального і довірливого спілкування з населенням. Дана ініціатива передбачала, що професіонали цього сектора володіють ексклюзивною і широкою інформацією у сфері своєї роботи. Знання ситуації відкривало ритуальним підприємствам двері у зовнішній світ, водночас даючи зрозуміти професіоналам і підприємствам інших галузей, що похоронний сектор також має свій інформаційний простір та свою аудиторію.

Журнал на восьмий рік своєї діяльності налічував уже 38 номерів, до того ж почав виходити чотири рази на рік. Незабаром його популярність, а особливо обсяг наявної інформації посприяли тому, що видання почало виходити два рази на місяць.
Проявити ініціативу в сфері похоронної справи було непросто, але переважала важливість запуску до друку інформації, яка цікава як для професіоналів, так і для звичайних громадян.

За основну ідею було вирішено, що журнал «Адіос» повинен якомога більше дистанціюватися від поняття хвороби і, власне, самого процесу смерті, точніше відмовитися від теми смерті як від табу і ставитися до цього питання з повагою і природнім розумінням. Тематика журналу ставала чим далі найрізноманітнішою. Обсяг і стиль опублікованої інформації, а також величезні можливості, які відкриває похоронна культура, сприяли тому, що будь-який читач міг знайти для себе щось як цікаве, так і корисне. Починаючи з питань економіки, що належать до розділу похорону до інформації з різних пластів культури, соціології та археології, від історичних або відомих особистостей на час їхньої смерті до розповідей журналістів про сумні події, про похоронні звичаї інших країн, архітектуру різних цвинтарів світу. Це коло тем, що стало провідним.
Вдячні представники культури Іспанії дали низку інтерв'ю в журналі, висловивши своє особисте бачення смерті. Це журналісти Луїс Карандель, Альфред Аместой і Енріке де Агинага. Вони стали відданими читачами журналу. Тут же потрібно згадати історика Франсиско Гарсія де Кортасара, архітектора Мігеля Фісака, філософів Енріке Міре Магдалену і Хав'єра Садаба, гумориста Чумі Чумеса, письменника Едуардо Мендикутті та лікаря Каріоса Кобо...

Справжнє визнання до журналу «Адіос» прийшло 1999-го, коли йому була присуджена міжнародна премія за розповіді, що спонукають здійснювати туристичні поїздки по Іспанії. Зокрема, за розповідь на тему смерті, опубліковану в № 8 - «Побачення душ в Аль-Русафа», автором якого стала Ніевес Конкостріна. До складу журі увійшли знані письменники і журналісти: Роса Регас, Хесус Торбадо, Хав'єр Рубіо, Рамон Пернас, Маріано Лопес, Фернандо Онега та Луїс Панкорбо. Їхня думка була одностайною.
Тепер на журнал почали посилатися в інших засобах масової інформації. Також його ставили за приклад на двох факультетах з інформатики за стриманий стиль у ту мить, коли потрібно представити делікатну інформацію, пов'язану зі смертю.

Державне радіо Іспанії, ТелеМадрид, Канал Сур, Антенна-3, Ла Копе, Хвиля Серо, Ла Сер, TV-3 та інші приділили особливу увагу журналу «Адіос» і його культурній ініціативи, що привернула увагу винятковістю: у трьох номерах був оголошений конкурс на розповіді про смерть. На ініціативу журналу несподівано відгукнулися читачі й громадяни інших країн, котрі дізналися про конкурс через Інтернет і спеціалізовані літературні видання.

На перший конкурс було надіслано 387 оповідань з Іспанії, Франції, Швеції, Італії, Швейцарії, США і практично всіх країн Центральної і Південної Америки, що стало доказом викликаного інтересу. П'ятнадцять розповідей, обраних на першому конкурсі, були опубліковані в спеціальному номері, призначеному для літературних творів. У них розповідалося про похорон, магічні ритуали, симпатичних небіжчиків і особисті взаємини.
Голосування журі викликало запеклі суперечки з приводу переможця. Незважаючи на те, що було передбачено нагородження тільки одного переможця, довелося виділити одразу три нагороди. Члени журі, серед яких були журналісти Альфредо Аместой, Луїс Карандель і Карлос Сантос, а також і поет і викладач літератури в Гранадському університеті Хосе Ередіа, оцінили фінальні розповіді і переможців за різними критеріями, а саме: з точки зору художньої цінності, структури, розвитку концепції похоронного ритуалу та оригінальності постановки теми.

Переможцем першого конкурсу став Ефраїм Ортего зі своєю розповіддю «Кістяні крила». Тут варто згадати, що він був міністром охорони здоров'я Колумбії під час правління Белісаріо Бетанкура (1982-1986).

На другий конкурс надійшло вже 268 оповідань. Вони були надіслані з різних провінцій Іспанії, з усіх латиноамериканських країн, з Філіппін, з Лондона та з п'яти штатів Америки. На цей раз журі не присудило першу премію нікому, а друга премія була присуджена Альваро Графіньйо за розповідь «Попіл дона Бартоло». Поряд з художніми достоїнствами і оригінальністю постановки теми в оповіданні описувалася кремація як похоронний ритуал.

На третій конкурс до редакції було надіслано більше 400 оповідань, що свідчило про правильність вибраного курсу і справжній успіх конкурсу. Крім того, журнал «Адіос» мав честь взяти участь у цікавому заході, організованому муніципалітетом міста Луго. Потрібно було покрити весь периметр Римської стіни (2300 м) різними публікаціями і закликами задля того, аби ЮНЕСКО включило місто до списку «Спадщина людства». Заповітна мета була врешті-решт досягнута завдяки авторитету журналу «Адіос», який взявся допомогти проекту під назвою «Кулумун» і в якому взяли участь всі мешканці міста Луго.

Учитися похоронній справі:

на університетських рейках

 «Ми досягли дуже хороших результатів. Так що будемо організовувати другу сесію», - так президент «Фонду Аббант» Мануель Буендіа висловив задоволення результатами, досягнутих на першому вищому курсі наук, пов'язаних із похованням та похоронною справою. Вперше в Іспанії була запроваджена ініціатива такого характеру. Вона передбачала встановлення контакту між професіоналами похоронного сектора, з однієї сторони, та медичними і санітарними працівниками вкупі зі студентами, котрі навчаються в галузі охорони здоров'я і психології, з іншої, а також з усіма тими, хто небайдужий до даної тематики.

Починаючи з тематики похоронного права Іспанії, похоронної індустрії, танатологічної практики, професійними ризиками в похоронному секторі і, закінчуючи розглядом відгуків, які ця діяльність викликає у своєму безпосередньому оточенні. В цілому вісім тем - це 185 годин. Впродовж чотирьох місяців проводилися заняття в Мадридському університеті короля Хуана Карлоса, який взявся за ідею викладання у своїх стінах нових дисциплін, пов'язаних із похоронною справою.

«Ми були приємно здивовані тієї реакцією, яка була викликана цим незвичайним курсом. Тому розпочинаємо вже готувати і другий цикл лекцій», - сказав Мануель Буендіа.
Але що ж сприяло тому, що фонд і муніципалітет Мадрида погодилися започаткувати цей проект в університеті? «Потреба в якісних послугах у похоронному секторі і перспектива отримання освіти, щоб їх задовольнити», - не забарився з відповіддю представник «Фонду Аббант».

Університетська освіта, а також академічні ступені повинні керуватися тими ж схемами, щоб не відставати від європейського співтовариства. План розвитку освіти, ухвалений в Болоньї, позначиться на всіх академічних сферах без винятку, і сектору похоронних послуг не уникнути цього шляху. Але ця сфера «потребує специфічної освіти усіх фахівців, які в ній працюють, а також тих, хто працює у промисловості на цю галузь», - відзначив Мануель Буендіа.

Кількість студентів на курсі в середньому становила 20 осіб. Найбільшим успіхом користувалася тема «Похоронне право в Іспанії», де проаналізовано сучасне законодавство, юридична концепція тіла померлого, танатопрактика, кремація, і навіть, серед усього іншого, проблема трансплантації органів. Танатологічна практика передбачала відвідування студентами сховища тіл на науковому факультеті охорони здоров'я університету короля Хуана Карлоса. Це єдиний зал з танатопрактики в провінції Мадрид, де можна бути присутнім під час естетичної підготовки тіл.

«Ця тема привернула меншу кількість слухачів, крім того, вона була призначена для осіб, що обслуговують цей сектор», - роз'яснив Мануель Буендіа. Але на ці курси ходять не тільки особи, які обслуговують похоронний сектор. Анна Барберан, викладач спеціальної освіти, завжди хотіла займатися естетичною танатопрактикою. І ось вже багато років шукає курси для отримання освіти у самій корпорації. Корпорації, яка, на її думку, «несправедливо закрита для сторонніх». Курси дали їй глобальну уяву про похоронний сектор, і про те, де шукати додатковий матеріал на порушені теми, їй було дуже цікаво слухати виступи доповідачів. На думку Анни Барберан, найбільш цікавими темами були танатопрактика і психологія, але їй хотілося б, щоб вони були охоплені значно ширше.

Марія Луїза Ізагірр БЛЕЙНЗ,

президент Асоціації відомих кладовищ Європи