Неможливо уникнути тих фізичних та емоційних страждань, які за цим настають. Здається, що нічого і нікого вище немає, що світ закінчується разом зі смертю батьків. Адже вони завжди перебували поряд, могли допомогти в будь-яку хвилину. Це природно і цілком зрозуміло, адже батьки займають важливе місце в нашому житті.

Етапи прийняття смерті

Перша реакція - це шок, заціпеніння. У такому стані людина перебуває близько тижня, а іноді й більше. Важливо, щоб у цей час поруч була людина, котра буде піклуватися про вас, підтримувати й допомагати.

Після шоку настає переживання гострого болю. Це період сліз, жалю про недосказане, нездоланне, нездійснене. Не картайте себе, не потрібно займатися самознищенням. Можуть виникнути думки про безглуздість життя, а іноді й думки про суїцид.

Страх і безпорадність - ті почуття, які довго не залишать вас. У цей час намагайтеся частіше бувати в колективі. Кличте до себе близьких друзів, рідних. За філіжанкою чаю і розгляданням фотографій із сімейного альбому вам буде легше змиритися з думкою про те, що батьків більше немає поруч.

Коли біль відступить, ви помітите, що на зміну їй прийшло певного роду полегшення. Це так звана фаза спаду. Це не означає, що ви забуваєте, що близькі йдуть із вашого серця. Просто ви не боїтеся болю, ви відкриті для нових радощів життя.

Що робити далі?

Пережити смерть батьків непросто, але вкрай важливо, оскільки від цього залежить ваше життя у подальшому. Що робити і як себе поводити, що робити, якщо все, що здавалося таким непорушним, руйнується прямо на очах?

Не потрібно себе підбадьорювати або втішати, тим більш небезпечно жаліти себе і дозволяти це робити іншим. Вам необхідно пережити втрату, перехворіти, пересумувати. Смерть близької людини - не покарання за ваші вади або помилки. На жаль, це життєва закономірність, якій неможливо протистояти.

Вам обов'язково потрібно бути присутнім на похованні, поминках. Це дасть змогу усвідомити подію, утвердитися в думці, що рідної людини більше немає. Гарні слова і спогади під час поминального обіду піднімуть дух: батько (чи мати) прожив своє життя не даремно, про нього пам'ятають, його люблять.

Подумайте, чи варто зберігати речі померлих. Можливо, вони будуть нагадувати вам про смерть батьків. Тоді краще позбутися особистих речей. Передайте їх в організації, які допомагають бездомним людям або в дім перестарілих. Якщо з речами пов'язані приємні спогади або ж батьки дорожили якимись із них, краще не віддавати їх стороннім. Просто покладіть подалі, сховайте глибше в шафу. Через деякий час, коли біль вщухне, такі речі нагадають про найкращі дні, проведені з близькими.

Якщо відчуваєте, що самостійно пережити втрату вам не по силах, краще зверніться до психолога. Обговоріть із ним свій стан, проговоріть нещастя, вихлюпніть емоції. Фахівець допоможе розібратися у своїх почуттях і переживаннях, дасть поради і рекомендації.

Часто тих, хто пережив смерть батьків, буквально тягне на цвинтар. Не потрібно відмовляти або стримувати себе. Психологи стверджують, що так людині легше змиритися із думкою про втрату. Облагороджуючи могилу, ми намагаємося спокутувати свою провину перед померлими.

Чого робити не слід

Не потрібно бігти від душевного болю. А тим більше не варто заглушати його алкоголем. У стані сп'яніння почуття провини і болю лише посилюється. Душевна травма, отримана від усвідомлення смерті батьків, може посилитися, з'являється бажання розпрощатися з життям, возз'єднатися з близькими…

Не допускайте таких станів! Не погоджуйтеся утопити смуток у чарці! Краще поплачте, поридайте, дайте болю можливість зайняти місце у вашому житті, а потім і благополучно розпрощайтеся з ним.

Переживши всі етапи прийняття смерті батьків, людина відчуває зміни в самій собі. Цілком природне бажання змінити місце проживання, роботу, знайти нових людей задля спілкування. Зрозуміло: колишня життя вже ніколи не повернеться, але у ваших силах проживати його так, щоб близькі, котрі знаходяться поруч або ті, які пішли в інший світ, пишалися вами.