Кожному, хто прибуває до Копенгагена, гід чи екскурсовод порадять зайти на кладовище. Це й не дивно, адже тамтешні кладовища радше скидаються на прекрасні реліктові парки. Зайшовши на цвинтар столиці, ви побачите, де поховані практично всі, ким пишається Данія: Нільс Бор, Кьєркегора, Андерсен...

Походити доріжками, постояти біля могили Андерсена, заваленій дитячими малюнками з хвостатими русалками й королевами з крижинками замість очей. Штовхнувши заіржавлену різьблену хвіртку, можна опинитися у так званій російській частині кладовища. Вас зустрінуть похилені хрести зі старослов’янськими ятями в прізвищах. А дати народження швидше нагадають номери телефонів у провінції. Яті в Копенгагені виглядають дуже дивно...

Але є в столиці місце, де нікому не до сміху й не до усмішок. Це - кладовище Міннелунден, відкрите відразу після закінчення Другої світової війни і, природно, виникло на тому місці, де фашистські окупанти під час війни стратили 196 місцевих громадян.

Незважаючи на удаваний «спокій» окупаційного періоду і зовнішню «тихість» данців, у країні насправді палали неабиякі пристрасті. Фашисти за будь-яку ціну хотіли зломити патріотичний рух у Данії, щоб убезпечити себе від щонайменшого натяку на опір. Це було пов'язане з тим, що Данія була безпосередньою сусідкою рейху і німці хотіли добитися для себе абсолютної безпеки з цього напрямку. Тому й розстріли, звідки й Міннелунден.

У Копенгагені є ще одне сумне місце, присвячене пам'яті загиблих. Це - Хольменскірке, або королівська каплиця. Саме тут за історичною традицією хрестять членів королівської родини, а поруч - флотська церква. З 1619 року в ній відспівують та на її кладовищі ховають морських героїв Данії. Данці надзвичайно пишаються цією морською традицією. У почесній Похоронній каплиці Хольменскірке зберігаються 34 склепи найвідоміших моряків Данії, в тому числі національних героїв Нільса Юля і Торденшельда.

Хольменскірке виникла на місці зведеної ще в XI сторіччі церкви, присвяченій покровителю всіх моряків - святому Миколаю, навколо якої селилися рибалки й матроси зі своїми родинами. Всередині церква вражає обробкою з дуба, потемнілого від часу і прикрашеного тонким різьбленням. Кафедра і вівтар виконані Абелем Шредером-молодшим, різьбярем із Нестведа у 1662-му році. Купіль подарував церкві майстер Ханс Улріксен Свайзер у 1646-му. Стоїть вона на людських ногах і прикрашена монограмою короля Крістіана, а також чоловічими і жіночими головами, що нагадують фігури на бушпритах кораблів. У центральній частині гордливо висить дерев'яна модель корабля «Крістіан IV», флагманського судна адмірала Нільса Юля під час битви при Кьоге.

Від часів спорудження Флотська церква стала престижним місцем і для поховань заможних та знатних городян. Першим у ній був похований першосвященик приходу Нільс Міккельсен у 1645-му саме під вівтарем. Ховали у приватних каплицях, в окремих саркофагах. Крім того, під церковним підлогою, ще близько 200 поховань. Після реставрації 1834 року всі могильні плити з підлоги прибрали. Городяни незаможні могли замовити собі меморіальну табличку на церковній стіні або навіть цілу епітафію. Деякі з них навіть прикрашені сімейними портретами. Всі вони які з XVII століття прекрасно збереглися.

З подорожніх записів про Данію: «Це було у місті Колдінг. Випадково туди потрапили. Почали шукати місце, де б погуляти з подругою, аж раптом побачили парк. Зайшли туди, а виявилося, що це кладовище. Багато людей там саме гуляли: з колясками, дітьми, самі по собі. Кладовище просто вражає. Я такого красивого, доглянутого, величного раніше не бачила». Такі помітки про цю країну не виняток, а швидше правило.