Здавалося б, що ще можна додати в цій сфері? Вінки, ексклюзивні труни, різні види пам'ятників з різноманітних матеріалів, організація поминок, оркестр або священик - ось приблизний перелік традиційного, без чого немислима жодна траурна процедура. Але людська фантазія не має меж. Навіть тут людина намагається впроваджувати найсучасніші технології і винаходи.

Бути привабливим завжди

Кожна жінка рано чи пізно замислюється над пластичною операцією, нехай навіть не надто й не завжди серйозно. Нічого дивного: поглядаючи у дзеркало, так хочеться побачити себе  молодшою років на  десять, помріяти про бездоганні форми носа чи губ, уявити собі своє обличчя без недоліків - сяючим, молодим і красивим. Таке бажання властиве живим, адже молодість і привабливість - це символ здоров'я і здатність до продовження роду, а також магія, що привертає до себе протилежну стать.  

У наш час відомі люди не обмежуються бажанням бути привабливими тільки за життя, вони звертаються до пластичних хірургів, якщо можна так про них сказати, і після відходу в світ інший. Їхній заповіт, мало не з перших рядків містить вказівки для родичів: провести корекцію будь-якої частини тіла або підтяжку шкіри. Очевидним стає той факт, що майбутнім небіжчикам дуже важливо, аби близькі люди, родичі й друзі  запам'ятали їх красивими й привабливими. 

Власники великих похоронних контор відзначають, що з настанням нового тисячоліття, ставлення майбутніх покійників до своїх проводів в останню путь помітно змінилася. Тому, до переліку ритуальних послуг увійшли й такі, як виконання пластичних операцій після смерті.

Ритуальні агентства проводили різні маніпуляції з оформлення і гримування облич завжди.  Особливо актуальні такі послуги перед похованням для тих, хто помер після тривалої хвороби, і, особливо, травми. Сучасний попит на посмертну красу набуває глобального характеру. Покійним закачують в губи силікон, виправляють недоліки і розгладжують зморшки, формують нові носи, вилиці й груди. І лише колір очей не змінюється, так як їх перед похороном їх обов'язково закривають.

Своєрідні пластичні операції для покійних проводили ще прадавні єгиптяни, це вважалося необхідною умовою для існування людини в загробному світі. Багато мумій піддавалися хірургічним втручанням. До їхніх животів, носів і щік зашивали різні предмети, за якими їх можна було б пізнати в загробному світі. Наприклад, покійному фараону Рамзесу II була поміщена до носу жменька насіння і шматочок кістки.  Саме ці ознаки підтвердили б його статус в потойбічному світі.

Сучасні ж операції спрямовані швидше на епатаж. Хоча існує і релігійний аспект - віра у майбутнє воскресіння мертвих. Деякі з померлих, вдаючись до ексклюзивних ритуальних послуг, мріяли зберегти тіло після смерті і колись воскреснути саме в ньому.

 

 

«Обігрійте» дідуся 

Ще одна новинка в ритуальних послугах поступово стає вже буденністю: посмертне заморожування тіл  покійних. Для тих, хто за життя має все, ідея ожити років через сто, здається дуже привабливою. Тому все більше користується попитом  альтернативний спосіб безсмертя - кріозаморожування. Таким чином, сучасна наука та інноваційні технології дають змогу наблизити мрію про вічне життя до реальності.

Поки що не існує способів реанімувати «заморожених» людей, тому сьогодні це «квиток в одному напрямку». Але ті, хто зважилися на такий крок, були впевнені, що вчені впораються з вирішенням існуючої  проблеми. Доречними тут стануть слова на надгробку знаменитого американського співака і культурного діяча Френка Сінатри, котрий заповідав поховати його з пляшкою улюбленого віскі, запальничкою Zippo та 10-ти центовою монетою на випадок, якщо йому раптом терміново знадобиться зателефонувати з метою повідомити усіх: «Друзі, все краще ще попереду». 

Нові технології

Втрата близьких людей - це горе і безвихідь, біль і відчай. У такі часи ми  завжди намагаємося освіжити в пам'яті лише світлі моменти життя близької людини. А надалі бажання зберегти цю пам'ять про дорогих нам людей стає все яскравішою. Установка надгробка чи оригінального пам'ятника - це менше з того, що ми можемо зробити задля збереження пам'яті про покійного. Технічний прогрес і розвиток сучасних технологій дають змогу просунутися дуже далеко вперед і навіть у цьому питанні пропонують найбільш несподівані рішення.

Західний ринок ритуальних послуг не має класичних кордонів. Там вже пішли далеко вперед. Так у кельнському передмісті Порц, на кладовищі Энзен-Вестхофен, встановлено суперсучасний надгробок, який вразив навіть досвчених ритуальних агентів. Вперше до  «тіла» пам'ятника було вмонтовано гаджет.

Ідея його виготовлення вперше зародилася в Голландії, але першим здійснив замовлення і встановив такий монумент у Німеччині такий собі Міхаель Кенігсфельд - цвинтарний садівник. Він поховав тут свою улюблену тітку.

Надгробний камінь виконаний у формі двох листочків, на яких встановлено LCD-дисплей. На його екрані відбувається демонстрація цифрових фотографій із сімейного альбому. Гаджет оснащений вбудованою пам'яттю на 256 Мб і захищений дерев’яним каркасом. Дисплей з діагоналлю в 10 дюймів додатково обрамлений сталлю і закритий куленепробивним склом. Для включення монітора потрібно принести на могилу акумулятор. Його заряд розрахований на дві години безперервної роботи.

У Німеччині такі надгробки виконуються єдиною компанією і користуються неабияким попитом. Адже виробник гарантує, що такий незвичайний пристрій витримає будь-які примхи природи - вітер, дощ, сніг і значні коливання температури. Пам'ятник з гаджетом коштує недешево і обходиться приблизно в 5 тисяч євро.

П’ять зірок

Поїхавши з Європи до іншої частини планети - до Японії, можна також побачити оригінальні новинки зі світу ритуальних послуг. Побіжно переглянувши перелік, стає зрозумілим, чому поховання тут є дуже прибутковим бізнесом. Японці не економлять на проведенні похоронних заходів і витрачають на організацію похорону величезні гроші, зрозуміло, коли є чим платити.  

Не так давно в Японії відкрився п'ятизірковий готель, де перед далекою дорогою в інший світ зупиняються небіжчики. Такий готель у передмісті Йокогами користується серед покійних, а точніше їхніх родичів, великою популярністю. У країні прийнято померлих відправляти до крематорію тільки на четвертий день. Ось і доводиться вимушеним мешканцям готелю чекати своєї черги. Зрозуміло, в готельному номері можна «полежати» в дуже хороших умовах: замість ліжок тут встановлені комфортабельні білі труни-холодильники. До відправки в крематорій може пройти навіть до 12 днів. «Проживання» на цей термін обходиться померлим приблизно в 150 доларів. А всередині це незвичайний заклад виглядає як справжня готель високого класу.

І сміх, і гріх…

У всі часи смерть асоціювалася зі сльозами, болем і горем. І це цілком природно, адже втрата близької людини - це важке випробування, пройти через яке часом зовсім не під силу. Однак не слід думати, що весь світ живе за нашими традиційними мірками чи уявленнями. Існують цілі народи, які дивляться на смерть і на таїнство поховання дещо інакше, що й відображається в першу чергу на пропозиції оригінальних ритуальних послуг.

Так, наприклад, в одній із провінцій Китаю вважається, що кількість людей, котрі прийшли провести померлого в останню путь, прямо пропорційне розмірам його статусу і статків за життя. У Китаї родичі готові вдаватися до різних хитрощів, щоб збільшити натовп «супроводжуючих».

Так у прагненні залучити до обрядів поховання увагу публіки провінція Донгхай перевершила багатьох любителів епатажу. Найчастіше похоронна процесія збирає навколо себе натовп завдяки спеціально запрошеним  стриптизерам. Це справжня приманка. Кожна нестандартна ідея має право на  існування, а багатьом народам лишається лише дивуватися винахідливості населення, що проживає на території Донгхай. Деякі ритуальні агентства, цілком офіційно включають до переліку своїх послуг різні примхи, серед яких стриптиз цілком рядове дійство.

Здавалося б, що може бути гірше стриптизу під час похорону? Напевно, тільки танці з небіжчиками. Легенда малагасійців (мешканців острова Мадагаскар) свідчить, що дух покійного після розкладання трупа повертається на землю. Тому раз на кілька років прах померлого витягується зі склепу під ритмічну музику і крики, покликані розбудити його духовне «Я». А на честь такого «звільнення» влаштовуються своєрідні радісні поминки з піснями і танцями. Організатори таких поминок - місцеві ритуальні агенти.

Не є прийнятним плакати під час похорону і в Індонезійській провінції Тону Торайя. Похоронна процесія у цих місцях швидше нагадує весільну: море запрошених гостей, танці і, звичайно ж, жодної сльозинки на очах присутніх. Підготовка до такого свята - заняття досить тривале й відповідальне. Деколи між смертю людини і його похороном проходять тижні, місяці і навіть роки. Причому, протягом усього цього часу закутане у простирадло тіло померлого розміщується в будинку його родичів, яким варто справді поспівчувати.

Знову про діаманти 

Зрозуміло, що ритуальні агентства існують виключно завдяки такому явищу, як смерть. Отримай людина право на вічне життя - і необхідність такої послуги відпала б сама собою. Однак еліксир вічної молодості виглядає вельми примарно, а ритуальні бюро всього світу продовжують пропонувати свої послуги, вражаючи простих смертних своєю кмітливістю та винахідливістю.

Широко розрекламована й показана більшістю світових телеканалів американська компанія LifeGem пропонує попіл, що лишився після кремації, перетворювати на алмаз. Що ж до технології, то дивуватися тут зовсім нічому. Відомо, що будь-який алмаз є алотропною формою вуглецю. А в попелі вуглецю достатньо задля того, щоб спершу перетворити останки людини на графіт, а потім і на синтетичний алмаз.

Природно, що така незвичайна послуга поки не користується в самих Штатах популярністю. Безумовно камінчик можна зберігати і вдома, а можна носити на пальці, але ціна «дітища смерті» поки що занадто висока - вона коливається від трьох до двадцяти тисяч доларів.

Не менш винахідливими є ритуальні агентства, розташовані  у місті Теші, що в Західній Африці. Форми трун, що використовуються в цьому містечку, як правило, залежать від професії покійного за життя. Тому на прохання родичів померлого на замовлення створюється труна будь-якої форми: у вигляді автомобіля, гітари, риби тощо. 

 

На довгу пам’ять

Найжорстокіші з точки зору гуманності ритуальні послуги полягають у допомозі людям, які вирішують добровільно піти з життя. Наприклад, у деяких районах Японії людина, котра бажає залишити цей світ з подальшою муміфікацією, може вдатися до допомоги буддійських ченців, які фактично також є ритуальними агентами.

Підготовка до смерті полягає в призначенні спеціальної дієти, що розпочинається з обмеження раціону харчування і закінчується викликом штучної блювоти, а також використанням в їжу кори дерев і отруйного чаю. На заключному етапі людину замикають у кам'яній труні, де вона й проводить останні дні свого життя. Насправді, такі ритуальні послуги потрібні не стільки покійному, скільки його родичам, котрі прагнуть того, щоб зменшити муки совісті, та виконати останню волю близької людини або ж просто вшанувати пам'ять померлого. 

Ближче до небес

Щодня в світі вмирають і народжуються сотні тисяч людей. Подібна кількість смертей вимагає постійного зростання відведених під кладовища територій. У деяких країнах смертність настільки висока, що доводиться вигадувати нові способи поховання, відмінні від загальноприйнятих.

Яскравим тому прикладом є філліпінскі вертикальні кладовища. Померлих складають до дерев'яних трун і розміщують на скелях за допомогою спеціальних підпор. Вважається, що подібного роду поховання допомагатимуть людям бути ближчими до неба і до Бога.

Багато дайверів у США - як останнє бажання - воліють бути похованими на підводному кладовищі неподалік від штату Флорида. Єдиною відмінністю цього цвинтаря від традиційного є його незвичайне розташування. В усьому іншому загальноприйняті традиції дотримані: на могилках стоять пам'ятники з фотографіями покійних, а місця спочинку навіть оточені огорожами. Ритуальні агентства без проблем організовують підводні похорони, пропонуючи у числі послуг і підводні поминки.

Чимало пишеться про найближчі плани ритуальних бюро з приводу освоєння під кладовища місячних територій. З одного боку, подібного роду пропозиції складно сприймати всерйоз. З іншого -  особливої складності у перетворенні природного супутника Землі на свого роду кладовище не існує. Наука йде далі: передбачається, що космічні апарати будуть доставляти урни з прахом на Місяць, і разом з цим забирати грунт з місячної поверхні з метою подальшого вивчення на Землю.