Публічне вираження горя в соціальних мережах - феномен, який багатьом із нас доводилося не лише спостерігати, але й брати участь. Коли людина втрачає близьку, глибоко кохану людину, печаль повністю оволодіває нею. Нелегко дати визначення тим почуттям, які людина переживає, але спроба зрозуміти, як ті чи інші способи допомагають людям впоратися, може бути корисною всім.

Яку роль соціальні мережі відіграють у процесі скорботи? Вивчаючи тенденції, деякі дослідники були в змозі зрозуміти мотиви і психологічні фокальні точки для такого роду діяльності. Через онлайн-взаємодію емоції показуються і обговорюються в публічній громадській сфері , як ніколи раніше. Це не лише змінює відносини живих, але й ставлення до померлих.

Помічено, що люди в горі використовують соціальні мережі задля трьох основних цілей. Перший - побудувати якусь подобу моста вічного існування через сторінки померлої близької людини в соціальних мережах. Другий - це участь у масовій жалобі, - феномен, який сьогодні існує в Інтернеті. І третя причина - це потреба в співчутті, підтримці, визнання зі сторони живих, котрі стають частиною прояву горя.

Дослідження меморіальних сторінок Facebook визначило, що більшість людей пишуть повідомлення безпосередньо померлому, причому так, ніби ті читатимуть їх на тому світі. У цьому дослідженні, Дегрут  2012-го встановив, що люди ніби намагаються дотягнутися до померлого через сторінку і попросити у нього рекомендації або захисту. У ході проведеного дослідження (Керн, Forman & Gil-Egui, 2013) було виявлено, що "більшість вивчених сторінок показали, що люди, котрі пишуть повідомлення на RIP-сторінках (сторінках померлих) звертаються у формі другої особи (наприклад, «спостерігай за нами з небес»). Сторінки, написані від другої особи перевершують написані від першої і від третьої особи з відривом майже 2 до 1". У цьому ж дослідженні було виявлено, що більшість із тих, хто мав меморіальну сторінку, створену для них, були молодші 25-ти років і загинули за трагічних обставин або несподівано. Ті, хто втратив таким чином близького, користувався сторінками Facebook, щоб знайти пояснення цій смерті, ставлячи питання померлому.

Ці факти говорять про те, що люди ніби продовжують підтримувати стосунки з покійним, розмовляють з ним, ніби він або вона може отримувати повідомлення. У таких постах люди ніби визнають, що людини немає в живих, але все сформульовано таким чином, що виникає почуття їхньої відчуженості від реальності. З використанням сучасних технологій у спілкуванні, як це відбувається сьогодні, все це має сенс. Друзі і члени родини підтримують зв'язок і діляться своїм життям один з одним щодня через Інтернет та інші мобільні пристрої, тому цей вид спілкування створює надто міцне поєднання навіть після смерті людини. Це постійне існування померлого полегшує біль тих, хто сумує, дає їм ілюзію того, що померлий все ще на зв'язку, як і раніше, отримує повідомлення, і частина їхніх взаємовідносин як і раніше триває…

Масова скорбота - ще один мотив для публічного вираження в соціальних мережах. Інтернет дає змогу усунути географічні кордони і посилити згуртованість спільноти, тобто великих груп людей у переживанні втрати. До появи соціальних мереж, коли траплялося нещастя, люди сумували в колі сім'ї та друзів. Виставлення скорботи на широкий, часом і національний рівень - це потреба відчувати, що ми не самотні у своєму горі. Існує психологічна потреба в самому процесі скорботи, коли людина має відчувати, як біль не ізольовався в одній людині, котра його відчуває.

Інші дослідження показують, що насправді люди започатковують якісь спільноти горя. Яку роль соціальні мережі зіграли, наприклад, для молодих людей у трагічному інциденті в інституті Вірджинії, коли загинули 33-є учнів. Через велику кількість жертв, час на розтин тіл розслідування тривало дуже довго, що викликало шквал негативних емоцій, і процес скорботи виявився надто довгим. Цей інститут дуже великий. Зрозуміло, у ньому навчається велика кількість студентів, можливо, багато хто особисто не знайомий один з одним або з тими, хто був поранений або убитий. Але вони всі переживали горе разом. Facebook був форумом для емоцій і комунікацій, подій та новин навколо трагедії. Ті, хто шукали підтримку, змогли отримати її від великої кількості людей. Дослідження показали, що соціальна мережа стала вкрай корисним посередником під час цієї кризи. Це є яскравим прикладом колективної скорботи і врешті решт пояснює причини, через які люди беруть участь у цьому процесі.