Смерть, помирання, похорони, скорбота - ось центральні теми, представлені в Музеї Похоронної Культури в Касселі, єдиному подібному музеї на території Німеччини. Картини смерті, убивств щодня абсолютно вільно доставляються до нашого дому через телебачення і газети. Репортажі про катастрофи і війни в усьому світі давно перестали дивувати нас, ставши звичайним явищем. Разом з тим, конкретний досвід, культура сприйняття смерті відійшли в наш час на задній план. Ми живемо в культурі, в якій феномену смерті, помирання ледь знаходиться місце. В процесі «спілкування» зі смертю людина ніби вбудувала себе до системи, в якій цінність функціональності переважає над цінністю самовизначення і традицій.

Поводження зі смертю доручено сервісним організаціям. Лікарні, похоронні дома і кладовища фактично розділили смерть між собою. Поступово люди втратили контроль над умінням поводитися зі смертю, скорботою, жалобою. Очевидний дефіцит цих знань і умінь в суспільстві впродовж останніх років знову постає перед людиною, роблячи цю тему актуальною. Бажання поводитися зі смертю більш відповідально, якість життя у фінальній її частині - ці теми звучать як ніколи голосно, що проявляється у різних соціальних явищах. Свідченням усього є виставки, що пройшли впродовж останніх десятиліть. Передусім потрібно згадати велику експозицію 1984-го року в Державному Музеї Мюнхена за назвою «Останній шлях». У цьому зв’язку  варто нагадати й початок створення цього року та відкриття 1992-го Музею Похоронної Культури в Касселі.

Яка ж мета відкриття такого, на перший погляд, незвичайного музею? У першу чергу, представити як у постійній експозиції, так і за допомогою періодичних тематичних виставок тему «людина і смерть». Крім того, показати еволюцію культури поховання, висловлювання скорботи і жалоби, розповісти як люди ставилися до смерті в минулому, і які цінності відносно смерті в сьогоднішньому світському, високодиференційованому суспільстві. Смерть - єдиний досвід, з яким доведеться зіткнутися кожному, тому проблема відносин людини і смерті як явища - це і особисте, і соціально значуще питання.

Назва музею - Museum fuer Sepulkralkultur (Музей похоронної культури) - походить від латинського слова sepulcrum (надгробний камінь), проте термін «поховання» охоплює не лише поняття могила, пам'ятник, кладовище, але й інші сторони культури, пов'язані зі смертю, скорботою та похоронами.

Музей містить історичні та сучасні свідоцтва культури поховання, кладовищ, похоронних обрядів, жалоби в німецькомовних країнах від середньовіччя до наших днів. Звернення до минулого, теперішнього і майбутнього дає змогу знову актуалізувати тему смерті для того, щоб це явище посіло своє місце в колі повсякденного життя. Крім предметів похоронних обрядів - трун, катафалків, траурного одягу, предметів оформлення поховання, інших історичних артефактів, у Музеї представлені різні історичні форми поминання, меморіальної культури, історія кладовищ, надгробків у документах та експонати від середньовіччя до нашого часу.

Гордість музею - велика колекція картин, гравюр, графіки, скульптури на тему смерті.
Спеціалізовані виставки, що проводяться в Музеї, відображають різні аспекти розвитку і тенденцій в сучасній похоронної культурі, творчість художників і скульпторів, пов'язану з темою смерті, а також іншими соціально значущими проблемами в цій сфері. Виставки супроводжуються лекторіями, виступами, читаннями і навіть концертами.

Музей Похоронної Культури - частина Організації зі збереження кладовищ і пам'ятників (AFD). Робота Організації має три напрямки. Перший напрямок - консультаційний - опікується питаннями планування, збереження кладовищ, місць поховання і пам'ятників. Друге - Центральний Інститут - проводить наукові, культурно-історичні та соціологічні дослідження. І, нарешті, третій напрямок - Музей Похоронної Культури.

Центральний інститут похоронної культури проводить різні дослідження з історії, культури поховання та філософії смерті. Видавництво інституту видає періодичні видання - манускрипти в електронному вигляді на CD-дисках. Крім цього, Організація зі збереження пам'яток видає щорічний каталог експонатів виставок, що відбуваються у музеї. А журнал «Кладовища і пам'ятники»  розповідає про останні події в похоронній галузі, тенденції, новинки, заходи і виставки. Бібліотека інституту пропонує своїм читачам щорічно оновлювану бібліографію похоронної культури, яка відображає всі новинки, що надійшли до бібліотеки впродовж минулого року. З 1999-го бібліографія видається і в електронному вигляді. Крім видань, пов'язаних з діяльністю Організації по збереженню пам'яток, видаються й книги. Ось основні з них: «Остання хвилина», «Великий лексикон похоронної і цвинтарної справи», «Місце для померлих» (історія кладовищ) та інші.

У діяльності Музею похоронної культури особлива увага приділяється проведенню екскурсій. Музей регулярно відвідують групи школярів, студентів, похоронних працівників з різних міст Німеччини, а нерідко і з інших куточків світу. 

У Музеї є архіви, велика спеціалізована бібліотека, колекції музичних, відео, фото матеріалів, діапозитивів, добірок преси. Унікальна колекція – це 18 тисяч творів графічного мистецтва від XV століття до нашого часу - є не тільки художньою, але й історико-освітньою цінністю і надбанням.

Бібліотека Музею похоронної культури містить унікальну за своїм змістом колекцію книг, наукових робіт, манускриптів, періодичних видань на теми смерті, похоронної культури, філософії, мистецтва. Є великий читальний зал, що відкритий для всіх бажаючих.

Музей похоронної культури Касселя підтримує партнерські відносини з іншими музеями похоронної культури Європи. Їх кілька, і всі вони об'єднані в Європейську Федерацію Музеїв Похоронної Культури.

Безумовно, в найближчі десятиліття в світі будуть створюватися нові музеї культури поховання. Адже збереження спадщини попередніх поколінь, вивчення історії національної похоронної культури, виховання шанобливого ставлення до смерті наших предків, безумовно, важливі для поколінь сучасних.

Райнер Серрійоз,

професор, доктор наук, директор Музею похоронної культури, м. Кассель (Німеччина)