Міктлантекутли (ацтеки)


Ацтекський правитель підземного світу, правлячий найнижчою його частиною - дев'ятим пеклом - зображувався як залитий кров'ю скелет із намистом з людських очних яблук або ж у вигляді людини з вишкіреними черепом замість голови. На службі у Міктлантекутли, - саме таке ім'я було у цього бога, біли павуки, сови і кажани.

Супай (інки)


Супай був богом смерті і правителем загробного царства (Уку Пача) інків. Хоча він асоціювався зі смертю, у міфології інків пекло не обов'язково розглядалася як негативний аспект смерті. Вважається, що підземні джерела є необхідним аспектом для підтримки життя живих і мертвих. Тому інки, хоча й дуже боялися Супая, але безмірно шанували пекло і його бога. На честь Супая проводили різні ритуали та урочистості.

Танатос (Греція)


Танатос - грецький бог ненасильницької смерті. Він зображувався, як юнак, - з крилами і мечем. Стверджували, що Танатос ненавидить як людей, так і безсмертних богів Олімпу. При цьому він був єдиним із грецьких богів, котрий терпіти не міг підношень.

Донн (Ірландія)


Донн - ірландський володар самотності й смерті, який, за переказами, живе на острові побіля південно-західного узбережжя Ірландії. Ірландці вірять, що Донн викликає бурі й топить кораблі, щоб отримати побільше душ у своє царство. Вважається, що Донн не завжди був богом: раніше він був смертною людиною. Він син Мілесіуса, котрий був убитий в бою, коли разом зі своїми братами бився за Ірландію. Зображували Донна частіше у вигляді постаті в чорному балахоні з капюшоном.

Мен По (Китай)


У китайській міфології у смерті жіноче обличчя. Мен По - пані забуття, котра служить у китайському царстві мертвих Юй Ді. Коли душа готова до перевтілення, саме Мен По відповідає за те, щоб душа забула своє колишнє життя і прямувала до Юй Ді. Щоб допомогти людям забути про минуле життя, вона варить спеціальний чай «П'ять ароматів чаю забуття». Вважалося, що після того, як душа проходить очищення від гріхів, вона воскресає у новому втіленні.

Седна (ескімоси)


У міфології ескімосів Седна є господинею підземного світу Адлівуна і богинею моря. Седна була красивою смертною жінкою, котра жила на узбережжі зі своїм батьком. Її мати померла, коли Седна була ще зовсім маленькою. Через її красу чоловіки зі всього світу намагалися домогтися її вдячності, але нікому цього не вдавалося. За легендою, Седна загинула від рук свого батька і з тих пір намагається помститися усім живим.

Анку (кельти)


Бретонці, котрі жили на північному заході Франції, вважали, що Анку є уособленням смерті. Його зображували, як високого худого чоловіка з білими волоссям або як скелет у супроводі двох привидів. У деяких культурах вважалося, що Анку - перший син Адама і Єви. Інші ж стверджували, що людина, яка померла в поселенні останнім у році, стає Анку. Анку означає «жнець мертвих». Коли настає темрява, Анку на своєму похоронній возі, запряженому скелетами коней, їздить сільською місцевістю і збирає душі помираючих. Після того, як його візок заповнюється, Анку доставляє свій вантаж Анаонові - царю підземного світу.

Гільтине (Литва)


Гільтине - богиня смерті і чуми - була молодою привабливою жінкою, котру поховали живцем. Коли через 7 років їй вдалося вибратися з могили, вона стала страшною бабою з довгим синім носом і отруйним язиком, яким вона облизувала приречених на смерть. Гільтине часто зображують як скелет із косою, а ще вона може перетворюватися на змію. Гільтине бродить по кладовищах, одягнена в саван, і облизує трупи, щоб отримати отруту, якою надалі вбиватиме живих.

Масау (індіанці хопі)


У міфології хопі Масау більше відомий як скелет-людина, який є кращим другом людей і вартовим їхнього загробного життя. Саме Масау, на думку хопі, навчив людей сільському господарству, а також неодноразово попереджав їх про різноманітні насування небезпеки.

Айта (етруски)

Етруську смерть називали Айтою, це був демон із головою вовка. Він проводить душі живих донизу, до підземного світу і охороняє їх там. На поховальних урнах Айта зображувався у вигляді бородатого чоловіка у хутряній шапці, зробленій із вовчої шкури.