Вперше за останні 10 років на кладовищі-меморіалі радянських воїнів у Варшаві з військовими почестями перепоховали останки солдатів, загиблих у боях за столицю Польщі, які вдалося виявити завдяки місцевим пошуковим загонам, пише «rg.ru».

На цьому кладовищі у 696 братських та 138 індивідуальних могилах лежали 23 759 радянських воїнів. Тепер їх стало на 29 більше. А кількома днями раніше на військовому кладовищі в Цибінці були поховані останки понад 400 солдатів радянської армії, загиблих під Костшином на Одрі, котрі вважалися уже перепохованими у 50-ті роки. Подробиці розповів Адам Сівек - керівник внутрішньопольського відділу Ради охорони пам'яті боротьби і мучеництва - державної організації, відповідальної, зокрема, за догляд за місцями і об'єктами національної пам'яті, особливо за військовими цвинтарями в Польщі та за кордоном.

   Пане Сівек, Де і яким чином були виявлені останки цих 29-ти воїнів, котрих поховали на варшавському меморіалі?

   Адам Сівек: Це останки солдатів, котрі загинули на східних підступах до Варшави в перших числах серпня 1944-го року в ході танкової битви під Радзиміном. Їх тимчасово поховали у братській могилі, швидше за все, в колишній землянці. Після боїв радянські служби відзначили це місце палицями з вирізаними з армійських блях красноармейскими зірками, але потім з невідомих причин не повернулися на це місце, щоб перенести останки на справжнє військове кладовище. Могила була забута - так нерідко траплялося. І пізніше, під час ексгумаційних робіт, це поховання було непомічене. Воно було виявлене випадково під час забору піску з лісової піщаної гори. Про це повідомили нам і в місцевій владі. Далі були проведені розкопки, в ході яких були виявлені останки та ці металеві зірки, якими й було відзначене місце поховання. І ось тепер нами спільно з Мазовецьким воєводством вони були поховані на території меморіалу.

   Я читала, що, для того, щоб все це стало можливим, чимало зусиль доклали активісти польської спільноти любителів військової історії "Kalina Krasnaya".

   Адам Сівек: Так, це любителі історії, особливо військової, відносно східного фронту. Вони виявили велику участь, на громадських засадах стежили за виконанням робіт та за діяльністю відповідних служб, щоб все було виконано належним чином. Адже в нас існує певний порядок дій, є законодавчо прописані процедури, знову ж на це були виділені необхідні кошти з бюджету. Добровольці могли відреагувати на цю ситуацію швидше, аніж ми, але гадаю, що вони задоволені результатом. Такі добровольчі рухи - це велика підтримка для нас.

   Є угода між нашими країнами від 22 лютого 1994-го року. Там прописаний порядок дій у таких ситуаціях і хто за що відповідає?

   Адам Сівек: У Польщі є такі угоди з кількома країнами, у яких найбільше військовослужбовців загинуло на території нашої країни: зокрема, з Росією, Білоруссю, Україною та Німеччиною. Нещодавно до цього прийшла й Італія. Планується така угода і з Угорщиною. Але крім цих міжнародних домовленостей нашу діяльність регулює внутрішньодержавне законодавство, яке зобов'язує держадміністрацію стежити за всіма військовими похованнями, незалежно від національності і приналежності до армій. Так що ми все одно були зобов'язані подбати про ці могили.

   Нещодавно були поховані останки радянських воїнів, які були виявлені у Костшині на Одрі, а на папері були перепоховані на військових кладовищах ще в 1953-му році. Як таке могло статися?

   Адам Сівек: Це правда, і це була дуже неприємна ситуація для всіх нас. Відповідальні за це були місцеві власті, які в п'ятдесяті роки керували цими роботами, а ми зараз лише пожинаємо ті наслідки. Мова йде про велике польове кладовище, організоване відразу після закінчення боїв у районі Костшина на Одрі. Протягом декількох років після війни повсюдно проводилися заходи зі збору останків загиблих і перенесення їх до регулярних військових кладовищ, в даному разі - в довколишніх Гожуві й Цибінці. Стежили за цим місцева адміністрація та представники розташованих у Польщі радянських частин збройних сил, які звіряли кількість втрат за своїми списками. Але, очевидно, комуністична влада не надавала останкам загиблих воїнів такого значення, як нині, особливо з урахуванням сучасних стандартів ексгумаційних робіт. І треба враховувати, що тоді це робилося не фахівцями, а силами місцевого населення - для цього задіювали місцевих селян, робітників із лопатами. Не знаю, як їм платили - за день чи за останки кожного окремого бійця, - але контролювали їхню роботу погано. Першорядне значення мала тільки статистика. У результаті протокол підписали, а справу визнали виконаною. Протоколи цієї ексгумації підтверджували, що робота була виконана повністю. А через роки виявилося, що все робилося дуже недбало: брали черепи і найбільш великі фрагменти тіл, інші таки залишали в землі. І це в минулому році виявили добровольці, котрі готували територію для відновлення колишньої фортеці Костшин. Ті останки, які були знайдені в минулому році, перепоховані на військовому кладовищі в Гожуві. В цьому році фрагменти тіл приблизно 400 бійців були поховані в Цибинці. І, наскільки мені відомо, ці роботи можуть бути продовжені й надалі.

   А чи можна із впевненістю сказати, що це одиничний випадок, і на території Польщі більше не буде таких відкриттів?

   Адам Сівек: Мені здається, що так, хоча, як виявилося, ні в чому не можна бути впевненим. Але дана ситуація унікальна, тому що під час війни старе місто було практично повністю знищене бомбардуваннями союзників, а на місці фортеці всі ці роки були руїни. Тому просто не було можливості, щоб усе перевірити. Що ж до інших польових кладовищ, то після ексгумації їхні території облаштовувалися, і такі поховання вже давно були б виявлені.

   Скільки всього радянських військових поховано на території Польщі?

   Адам Сівек: За останніми даними - близько 630 тисяч загиблих у ході воєнних дій. Але крім них на території нашої країни загинула ще й величезна кількість в'язнів фашистських концтаборів.