У XIX столітті відкрилися шведські кладовища в районі Солна і Норра з можливістю поховання росіян, однак, найчастіше, покійні відвозилися (поверталися) на Батьківщину. Але незабаром і ці відкриті шведські кладовища закрилися для православних, і тоді розпочалися поховання за Стокгольмом у лісі. Це лісове кладовище виникло на початку ХХ століття.

На кладовищі Солна, де були поховані багато росіян, є могили графа Сухтелена, Дашкова, Окунєва, архімандрита Румянцева. «Російський посланець» генерал граф Сухтелен - з корінням голландської аристократії, чиї предки приїхали до Росії в 1783 році, активно брав участь у військовому життя Росії: у будівництві оборонних фортець уздовж кордонів, брав участь у низці військових дій і, зокрема, проти Наполеона в 1805-1807 роках, а також у війні зі шведами впродовж 1808-1809 років. Після цієї війни, де він виявив себе чудовим дипломатом, він був призначений послом у Швеції, де прослужив 30 років з 1810-го і до кінця свого життя - до 1836 року. Дослідники його життя підкреслюють і стверджують, що Швеція стала його новою Батьківщиною.

Спочатку перебування Сухтелен у Швеції було сприйнято холодно й навіть вороже. Його звинувачували як головного ініціатора у втраті Швецією Фінляндії. Але його скромність, його характер, ставлення до оточення та надзвичайно глибокі знання зіграли свою роль: шведи змінили свої погляди на Російську Імперію на позитивні. Незабаром він завоював загальну пошану та симпатію. Двері його будинку у Стокгольмі завжди були відкритіц, і його відвідували багато відомих шведських письменників, художників, аматорів мистецтва. Висловлюючи свої враження, Ф. Ф. Вігельс пише: «Виходив страх від знань цієї людини, але його скромність вражала настільки, що ніхто не боявся його...» Математика, літературні жанри, філософія, теологія відомі для нього так, як і мистецтво.

Особливою популярністю у стокгольмців користувалися «літературні вечері», які російський посол давав щотижня у своєму будинку. Сам він називав їх journées de savants  - тобто дні освічених людей. Кажуть, що Сухтелен за ті роки, які він провів у Швеції, настільки звикся зі стилем життя країни і полюбив її, що підготував своє могильне місце на кладовищі. Похорон Сухтелен, за розповідями очевидців, мали характер королівського вшанування - уздовж вулиць була виставлена гвардія, вздовж дороги, якою йшла процесія до церкви Адольфа-Фредріка, по обидва боки стояли артилеристи і норвезькі стрільці. Генерали і полковники несли його ордени, а члени дипломатичного корпусу - його труну. Оркестри грали траурні марші. Було дано салют із 64-х залпів. Люди всіх станів відмітили своїм візитом дім Сухтелена. Могилу його прикрашає високий гранітний обеліск. У цій же могилі похований і його брат, про що говорить латинський напис.

На цьому ж кладовищі в Солна поховані ще двоє російських дипломатів. Яків Андрійович Дашков, котрий був послом шведсько-норвезького королівства протягом 20 років - з 1852-го по 1872-й роки. Перед його призначенням на дипломатичну роботу він служив морським офіцером і брав участь у битві біля Наваріно в 1827 році в ескадрильї віце-адмірала графа Гейдена. З 1831 року до кінця свого життя Дашков служив на дипломатичній арені і обіймав різні пости (радник посла в Копенгагені та Константинополі, генеральний консул у Молдавії тощо). Його призначення послом у Швеції співпало з Кримською війною 1853-1856 рр. і стало серйозним його випробуванням у зв'язку з воєнними подіями на Балтійському морі, а також із намірами Швеції долучитися до антиросійської коаліції. Дипломатична робота Дашкова була відзначена нагородами, як російського уряду, так і інших країн. Могила Дашкова - це невеликий прямокутний камінь, що лежить на землі, на якому було вигравірувано ім'я Дашкова і дати народження та смерті.

Григорій Миколайович Окунєв, котрий очолював Імперське дипломатичне представництво у Стокгольмі з 1875 по 1883 рр., також залишив свій слід у російсько-шведських відносинах. Петербурзька газета «Новое время» так описує його у некролозі: «Окунєв був одним із представників старої дипломатичної школи, котрі дотримуються твердих традицій, серйозної мети і добрих взаємин. Окунєв довго служив у Парижі, де здобув добру повагу й любов. Як російський представник у Королівстві Швеції та Норвегії Окунєв продовжував свою роботу на посаді. Спроби Окунєва для зближення між країнами були оцінені шведським Двором, урядом і суспільством. Шведський міністр закордонних справ висловив російському уряду глибокі співчуття від Короля Швеції з приводу кончини дипломата, котрий завдяки своїй особистій симпатії і природності завоював глибоку повагу і любов громадськості». Могила Окунєва знаходиться недалеко від могили П. К. Сухтелена у Солні.

Православного некрополя, на відміну від інших, як, наприклад, лютеранського, католицького чи іудейського, на кладовищі немає. Російські могили розкидані по всіх сторонах цього некрополя. Так, у південно-західній частині на схилі пагорба стоїть православний хрест, споруджений російськими православними жінками над могилою Софії В. Ковалевської  (1850-1891), на якому стоїть напис: «Софії Василівні Ковалевській від її друзів».

1800-ті роки були роками, коли російське дипломатичне представництво робило все можливе, аби послабити підозри й недовіру між країнами, налагодити культурні зв'язки. Плеяда виняткових дипломатів старої школи підняла дипломатичну роботу до рівня мистецтва! П. К. Сухтелен, барон А.С. Крюденер, Я. А. Дашков, Н. К. Гірс, Г. Н. Окунєв - ті, кого сьогодні повинні згадати й оцінити по-новому.

Некрополь російської еміграції у Стокгольмі, та й взагалі у всій Швеції знаходиться на Лісовому кладовищі. Це єдине кладовище, де для православних відведені спеціальні ділянки під номерами 18 та 54. Поховання започатковані з 1930-го року. 

Підготувала Людмила А.Турне,

Русский салон в Швеции