Питання про смерть - одне з «вічних» питань людського буття. На нього неможливо відповісти однозначно, кожна культура пропонує свої способи рішення.

На питання про те, чому людина смертна, що відбувається з нею після смерті неможливо відповісти, спираючись тільки на позитивне знання, на нього неможливо дати наукової відповіді. Це сфера міфології, релігії, мистецтва, різних духовних практик.

Сучасна західна культура - культура раціоналістична, її розвиток базується на досягненнях науки і технічному прогресі. Іншою важливою складовою західноєвропейської культури є капіталізм. Сучасний світовий ринок – це продукт західноєвропейської цивілізації, її цінностей і принципів. В основі західноєвропейської свідомості лежить принцип утилітаризму, прагматизму, для неї найважливіше - корисність речі. Тому проблема смерті в сучасному західноєвропейському суспільстві не знайшла свого вирішення. Хоча всередині європейської цивілізації сформувався особливий, відмінний від традиційних культур, спосіб ставлення до смерті, з'явилися й різні, що суперечать одна одній оцінки ролі смерті в життя людини.

Ставлення до смерті в сучасній західноєвропейській культурі характеризується двома полярними точками зору: з однієї сторони тема смерті і тема старості сприймаються як заборонені, табуйовані, адже образ смерті не вписується в образ щасливої успішної людини, котра є господарем своєї долі. З іншої, смерть стає об'єктом всебічного наукового аналізу. Смерть вивчають з точки зору біології, медицини, психології, антропології, культурології. Виникли цілі напрямки, що комплексно вивчають проблему смерті. Виникла й ціла наука -  танатологія.

Неприйняття проблеми смерті, спроба повернутися до неї спиною зустрічається в основному на рівні повсякденної свідомості. Сучасна людина боїться смерті. Стало традицією, що вмираюча людина зустрічає свою смерть в лікарні, а не в колі своїх близьких і друзів. Це допомагає захистити їх від емоційного шоку. Втрачаючи досвід переживання смерті близького, людина більш драматичніше переживає свою власну. Вона залишається до неї на готовою. Лікарі намагаються полегшити страждання вмираючого, вберегти його від власних занадто обтяжливих емоцій, до останнього приховуючи серйозність його захворювання. Можна сказати, що досвід смерті певною мірою стає незатребуваним, маргінальним.

Прагнення бачити свою смерть, не думати про її існування проявляється і в набутті широкої популярності на заході ідеї реінкарнації та уявленні про смерть як про переселення в кращий світ, подібний до цього. Після смерті людина опиняється в світі, де вона зустрічається зі своїми близькими і живе життям, схожим на земне. Уявлення про реінкарнацію, про переселення душ, відкриває перед кожним перспективу розпочати життя заново, спробувати не робити тих помилок, які вчинені у цьому житті, стати щасливішим.

Філіп Арієс у своїй книзі «Людина перед лицем смерті» виявив такіі установки, якими характеризується ставлення до смерті сучасної західної людини:

1. Терпимість: смерть більше не сприймається як щось виняткове, як подія повсякденна, звична. Повідомлення про смерть часто зустрічаються в новинах, у кримінальних хроніках, у фільмах, часто повідомляють про смерть великої кількості людей внаслідок теракту і нещасного випадку.

2. Технологічність. На перший план виходить не сам факт смерті близької людини, а практичні питання, що виникають перед родичами після її смерті: похорон, пам'ятник, поминки, грошові витрати тощо.

3. Феномен безсмертя. Стикаючись зі смертю близьких, людина не переносить її на себе: всі люди, крім мене самого смертні, власна смерть до певного часу сприймається не інакше як утопія.

4. Театральність. Смерть стає схожа на виставу в театрі: те, що відбувається після смерті людини - відбувається вже за заданим сценарієм, що складається з ритуалів та інших необхідних соціальних церемоній.

6. Ніхто не рівний перед лицем смерті. Ставлення до померлого визначається його капіталом і суспільним становищем: люди по-різному ставляться до смерті глави великої корпорації або якогось жебрака.

У той же час в сучасній західноєвропейській культурі велика увага приділяється дослідженню проблеми смерті: феномен смертності людини розглядається з точки зору різних наук багатьма відомими культурологами, антропологами і філософами. Особливої популярності набула танатологія - вчення про смерть, що включає в себе комплекс вправ, які дають змогу психологічно й фізично підготуватися до зустрічі смерті.

Наостанок хотілося б відзначити, що Західна культура, незважаючи на високий розвиток різних технологій і раціонального знання, не знайшла механізмів примирення зі смертю, на відміну від культури Середньовіччя або деяких східних культур.