Почнемо зі згаданого вже нами переліку Держжитлокомунгоспу, що  має десять пунктів:

1. Оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання.

2. Оформлення свідоцтва про поховання.

3. Копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили).

4. Монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації підпоховання в існуючу могилу.

5. Кремація тіл померлих.

6. Поховання та під поховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю.

7. Зберігання урн з прахом померлих у крематорії.

8. Організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України.

9. Запаювання оцинкованої труни.

10. Замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.

Все зрозуміло. Цим переліком усі учасники ринку ритуальних послуг у місті Києві  і послуговувалися у своїй діяльності. Але тільки до 22 вересня 2011 року. Бо того дня на сесії Київської міської ради з подачі тодішнього начальника Управління ритуальних послуг КМДА пана Бориса Фролова на сесії Київради було прийняте протокольне рішення про доопрацювання проекту «Про затвердження Переліку ритуальних послуг в м. Києві». Після доопрацювання вказаний проект було змінено на проект рішення Київради «Про затвердження рекомендованого переліку ритуальних послуг в м. Києві» та ухвалено на сесії Київради 27 жовтня 2011 року.

В чому ж проблема? Коротко суть ось у чому. Затверджений та озвучений нами вище перелік із Наказу Держжитлокомунгоспу з десяти пунктів міська влада розширила до 40 пунктів. КМДА фактично перебрала на себе права і функції Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України. Крім того, діяльність у сфері ритуальних послуг у столиці «закріплювалася» за комунальними службами. Відтак усі приватні підприємці та підприємства опинялися ніби за бортом.

Міжнародна асоціація професіоналів похоронної справи не могла не відреагувати. Розглянувши новий перелік ритуальних послуг, Асоціація надала і попросила взяти до уваги цілу низку зауважень.

Передусім було заявлено, що у відповідності до положень частини першої статті 3 Закону України «Про поховання та похоронну справу» правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони нашої держави, міжнародні угоди України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів.

Частиною п’ятою статті 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу» встановлено межі компетенції для органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, відповідно до яких органи місцевого самоврядування та відповідно їхні виконавчі органи уповноважені:

- вирішувати відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;

- забезпечувати будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання;

- створювати ритуальні служби;

- вирішувати питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим законом;

- здійснювати контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб’єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацію ними предметів ритуальної належності;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

Таким чином, ритуальні служби – спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбачених пунктом 2 частини другої статті 8 цього закону.

Ритуальні служби можуть, крім того, надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності.

Згідно чинного законодавства спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики нашої держави в межах своєї компетенції:

- реалізує державну політику в галузі поховання в порядку, встановленому законом, та здійснює контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, а також суб’єктів господарювання у цій сфері;

- затверджує необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення.

Згідно згаданого вже нами Наказу Держжитлокомунгоспу за № 193, надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг здійснюється ритуальними службами або за договором про надання ритуальних послуг суб’єктами господарювання інших форм власності.

У той же час, частиною першою статті 10 Закону встановлено, що надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг частини другої , передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб’єктами господарювання інших форм власності.

Законодавець чітко визначив, що виключно ритуальні послуги, які включено до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, можуть надаватися суб’єктами господарювання інших форм власності за умови укладання договору з ритуальною службою.

Таким чином, на всі інші види ритуальних послуг, що не включені до мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, законодавець не встановив обов’язок для суб’єктів господарювання інших форм власності укладати визначений законодавством договір з місцевою ритуальною службою.

Такі договірні відносини між суб’єктами господарювання інших форм власності та ритуальної служби найшли відображення у приписах частини третьої статті 12 Закону, відповідно до яких надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб’єктами господарювання інших форм власності.

Законодавець чітко визначив, що повноваження щодо реалізації державної політики в галузі поховання і затвердження необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, належать спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України, і аж ніяк не органам місцевого самоврядування чи їх виконавчим органам.

Тому новий Перелік від міської влади столиці по суті є перевищенням наданих повноважень Конституцією України та відповідними законами. Бо органам місцевого самоврядування не надано повноважень щодо реалізації державної політики у галузі поховання та (або) затвердження, а тому і скорочення чи розширення переліку ритуальних послуг, які включено до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг.

Рішення столичної влади надало виключне першочергове право ритуальній службі міста Києва – «Спецкомбінату підприємств комунально-побутового обслуговування» - на надання ритуальних послуг. Відтак Асоціація заявила резонний протест. Адже суб’єкт господарювання комунальне підприємство, статутним правом якого є отримання прибутку, не може забезпечувати і не буде створювати рівні умови на ринку ритуального обслуговування для всіх його учасників, дотримуючись законодавства стосовно захисту прав споживачів. Зрозуміло, що комунальне підприємство передусім конкурент по відношенню до суб’єктів господарювання інших форм власності. Тому очевидне перевищення органами місцевого самоврядування столиці своїх повноважень.

До чого призводять анти конкурентні дії – зрозуміло кожному. У першу чергу, це дискримінація приватних підприємств і підприємців через надання переваг у здійсненні господарської діяльності в сфері ритуальних послуг суб’єкту господарювання, що заснований на комунальній власності і знаходиться в сфері управління виконавчого органу Київради (КМДА).

Очевидне порушення загальних принципів господарювання в нашій державі, що полягають у забезпеченні економічної багатоманітності та рівному захисті державою усіх суб’єктів господарювання; свободі підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільному рухові капіталів, товарів і послуг на території нашої держави; обмеженні державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; забороні незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини.

Тепер про таку послугу, як перевезення тіл померлих. Столичною владою була вчинена спроба віддати цю вкрай важливу державну функцію у руки приватних осіб і підприємств. Як відомо, до цього перевезенням тіл померлих опікувався спецзагін Міністерства внутрішніх справ. І це правильно та цілком логічно. Саме міліціянти мають бути першими біля тіла, аби стати на перешкоді будь-яким зловживанням. Особливо у випадках насильницької смерті чи бодай навіть її найменших ознак або підозрами на них.

Асоціація не могла й тут стояти осторонь беззаконня. Тому в цьому зв’язку було направлено відповідний лист до Прокуратури міста Києва. Виходячи з даного листа, Прокуратурою було винесено протест па п. 2.16 додатку до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 № 389/6605 «Про затвердження Переліку ритуальних послуг у місті києві», відповідно до якого до Переліку ритуальних послуг столиці було включено послугу з перевезення тіл померлих з дому до місць зберігання (моргів).

Прокуратура чітко визначила: послуга з перевезення тіл померлих з дому до місць їхнього зберігання не може бути ритуальною, оскільки процедура такого перевезення здійснюється до моменту видачі лікарського свідоцтва про смерть, що у відповідності до положень статей 2, 11, 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» така послуга не може бути ритуальною. Крім того, було чітко зроблено висновок: здійснення такої послуги до компетенції ритуальних служб не належить.