Зусиллями бельгійських істориків-пошуковцям вдалося встановити не тільки особу загиблого воїна, але й дізнатися його історію, а також знайти в Росії його сім'ю.

Церемонія покладання вінків до могили загиблого в Бельгії в роки Другої світової війни радянського солдата пройшла в суботу на кладовищі міста Шимей.

Як пишуть РІА Новини,  зусиллями бельгійських істориків-пошукачів вдалося встановити не лише особу загиблого воїна - Івана Селіванова, але й дізнатися його історію, а також знайти в РФ його сім'ю.

Іван Селіванов був родом із села Ігуменка Єлховського району Самарської (тоді ще Куйбишевської) області. Він пішов воювати, залишивши вдома дружину і трьох синів. У жовтні 1942-го під Нальчиком (місто, якому було присвоєно почесне звання «Місто військової слави») був важко поранений - куля пробила груди. Його визнали загиблим, однак він залишився живим, потрапив у полон, а потім був відправлений на примусові роботи. Спочатку його доставили до Німеччини, а в січні 1943 року - до Бельгії, в табір при вугільних шахтах, що поруч із містом Шарлеруа. З цього табору через сім місяців, тобто 30 серпня 1943 року, він втік і майже відразу був переправлений членами бельгійського руху Опору в ліси на півдні Бельгії, поруч із французьким кордоном.

Там він вступив добровольцем до загону бельгійських партизан, у групу Хоттон. Метою цього підрозділу було проведення диверсій та знищення німецьких конвоїв. Після трьох місяців, проведених у цій групі, Іван продовжив свій бойовий шлях у складі іншої партизанської бригади. Він загинув у перестрілці з німцями разом з двома російськими товаришами (їхні останки також покояться в м. Шимей) 24 серпня 1944 року, всього за десять днів до приходу союзників і звільнення півдня Бельгії.

Івана Селіванова поховали на кладовищі міста Шимей, де його могила, за якою всі ці роки доглядали місцеві жителі, залишалася безіменною протягом майже 70 років. Але пам'ять про Івана Селиванова всі ці роки жила в Бельгії. Його ім'я вибите на стіні скромної лісової каплички поблизу міста серед імен бельгійських патріотів, полеглих у боротьбі з фашизмом. Портрет Івана є серед експонатів Музею Опору в містечку Кувен. Живі й двоє його бойових друзів, бельгійських партизанів. Одному з них зараз 89 років, а іншому - 92, але вони його пам'ятають і шанують його пам'ять. Саме на прохання одного з них, Андре ван Глабека (партизанська кличка Стан), були зроблені пошуки родини Івана. Андре російською не говорить. Доля звела його з онуком іншого учасника руху Опору, Анрі Делепіна, котрий під час війни був кур'єром у підпільників, а також ховав у себе на горищі, в маленькому селі Барбансон, російських солдатів, які втекли з німецького полону. Онук Анрі, Бенуа Госсе, і його дружина Олена Мамонтова займалися вивченням історії діда і руху Опору на півдні Бельгії, а також пошуками сімей тих солдатів, яких в далекому 1943 році дід ховав.

На прохання Стана (Андре ван Глабека) вони зробили пошуки в Росії і сім'ї Івана Селіванова. В цьому велику підтримку їм надало посольство РФ в Бельгії, влада Самарської області, а також передача «Жди Меня», в ефірі якої в червні 2013-го був показаний сюжет про пошук Івана Селіванова. В результаті п’ятимісячних зусиль була знайдена сім'я Івана Селіванова. Його онуки відкрили для себе те, що дід їхній прожив два роки після його передбачуваної загибелі. Бойові товариші розповіли їм про життя Івана в бельгійському партизанському загоні, поділилися особистими спогадами, показали його фотографії в загоні.

Завдяки Бенуа Госсе та Олені Мамонтовій, а також за підтримки компанії «Аерофлот - російські авіалінії», онуки Івана приїхали до Бельгії. Під час урочистої церемонії 12 жовтня на кладовищі в Шимеї вони поклали на могилу діда жменю землі, привезену з його рідного села, куди він так і не повернувся. Протягом багатьох років сини безуспішно шукали його могилу на просторах СРСР. Тепер онуки змогли вшанувати його пам'ять і вклонитися його могилі у Бельгії.

У церемонії також взяли участь представники мерії міста Шім'ї, місцеві ветеранські та патріотичні організації, дипломати посольства РФ в Бельгії та Головного військового представництва РФ при НАТО.