Стародавні люди сприймали вогонь як божество і вважали, що віддання вогню тіла померлої рідної людини забезпечить його захист у потойбічному світі.

Кремація в Стародавньому світі

На Європейському континенті кремацію вперше розпочали широко застосовувати в Стародавній Греції. Греки вважали, що спалення померлого очищає його душу і звільняє її від земного тіла. Потім, разом з багатьма звичаями і ритуалами перейнятими римлянами у Давньої Еллади, кремація як вид поховання отримала широке поширення в Стародавньому Римі. Саме в часи Стародавнього Риму з'явився звичай зберігати спалені останки в прикрашених урнах в особливих місцях – колумбаріях (теперішня назва).

До 400 р. н.е. з прийняттям більшістю народів Європи християнства кремація була повсюдно замінена похованням у землю.

У Західній Європі

У Західній Європі кремація відновилася у другій половині XVIII століття. У 1869 році Міжнародна медична конференція, що проходила у Флоренції (Італія) прийняла резолюцію, в якій закликала до широкого поширення кремації, що сприяє «збереженню здоров'я і землі задля живих людей». Заклик медиків отримав підтримку громадськості у багатьох країнах Європи, Америки та навіть в Австралії.

У 1873-му, професор Бруно Брунетті розробив першу в світі кремаційну піч, яка була продемонстрована на Міжнародній виставці у Відні. Наступного року сер Генрі Томпсон, особистий лікар королеви Вікторії, заснував Англійську асоціацію крематорів. А в 1878 році в англійському місті Вокінг та німецькому місті Гота були побудовані перші в Європі крематорії.

В Америці

Хоча перша документально підтверджена кремація в США відбулася в 1792 році, перший крематорій все ж був побудований доктором Дж. Ле Мойном у районі Вашингтона тільки в 1876-му. А другий американський крематорій відкрився вісім років потому, в 1884 році у місті Ланкастер у штаті Пенсільванія.

У період з 1881 по1885-й  у США було створено кілька асоціацій крематорів. Поступово, із зростанням попиту на цей вид послуг зростала й кількість крематоріїв у країні.

У 1913 році в Північній Америці працювали вже 52 крематорії, які провели більше 10 тисяч кремацій. У цьому ж році доктор Х. Еріксен заснував Американську асоціацію крематорів, яка зараз відома як Асоціація крематорів Північної Америки (Cremation Association of North America (CANA).

В Російській Імперії

Всупереч широко поширеній думці, перший крематорій в Росії з'явився ще до 1917 року у Владивостоці і був призначений для поховання громадян Країни висхідного сонця.

Перший крематорій в Росії радянського періоду було відкрито в грудні 1920 року в будівлі лазень Василівського острова Петрограда. Цей крематорій пропрацював лише три місяці і був зупинений в лютому 1921 року "через відсутність дров".

Остаточно і безповоротно вогняний похорон увійшов до побуту радянських людей в 1927 році, коли в Москві, при Донському монастирі почала працювати кремаційна піч. Першими клієнтами крематорію стали перевірені товариші - «лицарі революції». У колумбарії, розміщеному в храмі монастиря, на кремаційних урнах можна прочитати написи «більшовик-чекіст», «член ВКП(б)», «стійкий більшовик», «один з найстаріших діячів більшовицької партії» тощо.

Через 45 років у Москві був побудований найбільший у Європі крематорій на Ніколо-Архангельському кладовищі, а через ще три роки і на Хованському кладовищі.

Наші дні

Сьогодні кремація широко поширена в світі. У США та Канаді нині налічується близько 1000 крематоріїв. У Західній Європі, за останніми даними, маємо: Великобританії - 356 крематоріїв, в Чехії - 80, у Франції - 70 (фактично в кожному місті).

Найбільш широко кремація представлена в Японії (спалюють 98% усіх померлих), в Чехії (95%), у Великобританії (69%), в Данії (68%), Швеції (64%)…

Зберігання останків

Більшість людей, котрі обрали кремацію, хочуть зберегти рештки своїх близьких у гідному красивому контейнері. Ця традиція збереглася від часів Римської імперії, хоча тепер вибір засобів для зберігання набагато ширший.