Для жителів міста Цюріха, а також туристів, котрі приїжджають сюди по суботах влаштовується незвичайна екскурсія - залами крематорію.

Зазвичай суботній ранок добропорядні цюрихці присвячують зустрічам зі своїми друзями або закупівлям провізії на майбутній тиждень. Але деякі місцеві мешканці полюбляють по суботах відвідувати різноманітні Дні відкритих дверей, що влаштовуються міською владою саме в цей вихідний день. Наприклад, в одну із лютневих субот жителі Цюріха змогли, практично, заглянути по іншу сторону буття, відвідавши екскурсію до крематорія. Побували на цій екскурсії і кореспонденти місцевої газети «24 Heures».

Розпочалася екскурсія в суворій, просторій залі для церемоній тамтешнього крематорію Нордхайм, розташованого на кладовищі Зільфельд. У ньому виявилися зайнятими практично всі вільні місця, адже в залі були присутні більше ста п'ятдесяти відвідувачів, більшість із яких становили літні люди. Втім, людей інших віків, серед яких були й підлітки, також було досить багато.

Після короткого інструктажу на кшталт - «не чіпайте, будь ласка, мертвих руками» - відвідувачі попрямували на двохгодинну екскурсію місцем, де людські останки стають попелом. Людям, по мірі їхнього просування поверхами крематорію, ставало все гарячіше. Замерзлі печі, порожні труни і знайомство з різними професійними секретами. «Зранку, поки ще не розігрілися як слід печі, ми піддаємо кремації найменш охолоджених небіжчиків. Ті тіла, що зберігалися довше і тому мають більш низьку температуру, краще горять ввечері, коли температура в печі досягає сотень градусів».

Тіла до їхньої кремації кладуть до холодильника. Вони тут зберігаються у середньому від 2 – до 7 днів: залежить цей період від того, який саме день виберуть родичі покійного для прощання з ним.

Екскурсантів, схоже, не лякає ні виразно відчутний у приміщенні специфічний запах, ні той момент, коли співробітниця крематорію натискає на спеціальну кнопку, після чого в печі відкривається отвір, до якого заїжджає демонстраційна труна (зрозуміло, порожня).

Поверхом вище співробітники крематорію збирають попіл, який вони дістають із печі, після чого перекладають до урни. Попіл цей зовсім не однорідний - в ньому можна побачити досить великі частинки, які виявляються незгорілими кістками при найближчому розгляді. Як пояснює відвідувачам екскурсовод, повністю тіло людини не згоряє навіть при високій температурі. Незгорілими залишаються зубні протези й зуби, крім цього, до попелу можуть потрапляти й дуже незвичайні експонати. Наприклад, у сусідній залі зберігається пара хірургічних ножиць, що також була знайдена в попелі.

Чи не є така цікавість екскурсантів цинічною? Директор крематорію Нордхайм Сиріл Циммерман впевнений, що ні. Він хоче зруйнувати існуюче в суспільстві табу щодо ставлення до смерті шляхом визнання її неминучості.

Сиріл Циммерман, котрий вважає, що візит до крематорію є такою ж нормальною подією, як і відвідування в лікарні новонародженої дитини, якраз і є директором цього закладу. А що думають про ці незвичайні екскурсії її учасники? 46-літній Йозеф і 60-літній Тоні просто хотіли побачити, як проходить цей «природний період людського життя» і знайшли його досить цікавим, особливо, з технічної точки зору. 78-літня Дорна також прийшла на екскурсію «з цікавості». На порозі вісімдесятиріччя люди починають замислюватися деякими питаннями. Дорні кілька десятків років тому один із її друзів розповідав про кремацію, сьогодні ж вона особисто побачила, як проходить ця процедура і знайшла її дуже гарною і урочистою.

Чотирнадцятирічна Айша на екскурсію прийшла разом із батьком, котрий вирішив ознайомити дочку зі смертю. Дівчинці було не по собі, проте в майбутньому вона збирається стати медиком, а тому й хоче звикнути до вигляду тіл померлих.

Що ж, швейцарці очевидно таки не бояться більше смерті. Візит до крематорію вони сьогодні вважають такою ж рядовою подією, як і відвідування музею.

Нагадаємо, що побудований крематорій Нордхайм був ще в 1889-му році, ставши першим швейцарським крематорієм. За перший рік роботи крематорію в ньому був піддано кремації лише двадцять одну людину, сьогодні ж тут щорічно спалюють шість тисяч тіл. Кремації в Цюріху піддаються близько 87 відсотків померлих, у середньому по Швейцарії ця цифра становить близько 75 відсотків. У ХХ-му столітті популярність кремації в Швейцарії постійно збільшувалася, чому сприяло, в числі іншого, й рішення католицької церкви, яка дозволила в 1963-му році небіжчиків піддавати кремації.