Тепер про ритуальну сферу загалом. Франція традиційно вирізняється у світі високим рівнем похоронного обслуговування населення. За державою лишається левова частка питань. Без Свідоцтва про смерть та документально оформленої причини смерті до Похоронного дому йти нічого. Це питання виключно госпіталів та державних клінік, точніше їхніх патологоанатомічних відділень. 

Приїхавши до Похоронного дому району Сен Дені, що на півночі французької столиці фактично одразу після скоєння низки терористичних актів, члени української делегації були дуже засмучені. Передусім через атмосферу трауру, що панувала в країні, а також через те, що зони ритуальної сфери були оголошені мерією (для нас незрозуміло - чому) територіями подвійного ризику!?

Кладовища, а точніше їхні ворота були замкнені намертво. Більше того, двері й ворота були взяті в надійних полон ланцюнами.

Похоронний дім, котрий ми відвідали в Сен Дені розташувався (з точки зору бізнесу) надто вигідно. З одного боку, для зручності, прямісінько біля цвинтарної брами, з іншого – у дворі госпіталю з його моргом. Тобто, тут тобі документи – через клумбу, тут тобі й кладовище.

 Одразу кинулося в око те, що ПД і продаж похоронної атрибутики – два різні бізнеси. Тобто магазин, а відтак і продаж вінків, трун, навіть намогильних споруд – справа іншого підприємця. Щоправда в даному разі (і це справді дивина) хазяїн був один, але справу, повторимося, ми мали зовсім з різними різновидами бізнесу. Відтак, в інших ПД, тобто при них, можуть бути магазини із зовсім іншими власниками.

Нам люб’язно дозволили зайти всередину. Як виняток – для членів FIAT-IFTA.  У ПД проводиться комплекс робіт з підготовки померлих, включаючи збереження в охолоджуваних камерах до власне самого похорону. Похоронний дім використовується дещо для нас незвично. Прощання відбувається ніби в два етапи. У маленькій і затишній прощальній кімнатці прощаються найближчі рідні. А вже безпосередньо перед похованням труну виносять в офіційну залу для прощань. Там уже є все необхідне для гурту: ряди стільців, звук, відповідне світло, потрібна атрибутика - включно із релігійною.

 Після обряду прощання в траурній залі автомобільний кортеж прямує на кладовище для поховання труни, де також є своя ритуальна зала. Або ж учасники похорону з труною слідують на автомашинах до крематорію, у траурному залі якого звершується урочисто-траурна церемонія прощання.

(Довідка – єдиний крематорій у Парижі державний, і знаходиться на території меморіального кладовища-музею Пер-Лашез).

 Наявність траурного залу в похоронному домі, в крематорії та на кладовищі призводить до дублювання основних  - власне траурного залу - і допоміжних приміщень для учасників похорону. Комусь це може видатися нераціональним.

Отож у Парижі крематорій розмістився на території меморіального і всесвітньовідомого кладовища Пер-Лашез. Французькі крематорії і кладовища у віданні держави. Бізнесмен може інвестувати у будівництво крематорію або кладовища, але «заправляти» ним зможе виключно на правах оренди. Скажімо 25-30 років. Як виняток – 50. Потім термін оренди через новий договір потрібно буде продовжити. Муніципалітет оцінить, як велися справи, і не факт, що термін такий буде продовжено!..

На допомогу під час похорону клієнту прийде страхова компанія. Місця на кладовищах Парижа надто дорогі: від 10 до 50 тисяч євро. Тому надто поширена кремація. Рідні померлого можуть бути присутніми під час кремації, що для нас відверто незвично. У сільській місцевості традиційно переважають похорони в землю, а обряд здійснюють священики.

Зрозуміло, є люди бідні і в Парижі. Родичі таких не звертаються до Похоронних домів взагалі. «Бюджетний» похорон розпочинається у моргу госпіталя, і одразу прямує до крематорію. В моргу госпіталя є все необхідне для підготовки тіла, послуги для бідних державою надаються тут безкоштовно. До речі, у Франції та Великій Британії, наприклад, медицина безплатна! Зрозуміло, є й приватні клініки, але факт залишається фактом.

 А щодо виставки – суцільний блиск, вишуканість, дорожнеча, і навіть помпезність. Чого лише варті такі новинки, як катафалки від Rolls-Royce Motor Cars Home або Maserati S.p.A. Автомобілі з клімат-контролем, холодильними камерами, супутниковою навігіцією, стелею «Нічне небо», ліфтами, - всього, зрозуміло не перелічити. Прагнули не відставати від них і виробники від Volvo, Mercedes-Benz, BMW, Audi.

Один із таких шедеврів автопрому Штутгарта – перший в Україні катафалк представницького класу Mercedes-Benz на повітряній подушці останньої моделі віднині не просто прикрашає автопарк столичної компанії «Петро Великий», але й уже розпочав надавати послуги VIP-клієнтам.

 До речі, допрацьований цей красень кольору «чорний діамант» в одному з кращих дизайн ательє Нідерландів, з керівником і власником котрого довелося познайомитися саме на виставці у Парижі.

Американських виробників максі трун та саркофагів на жаль не було. А так хотілося з ними та їхнім товаром познайомитися поближче. Але все попереду.

Незабаром виставка у Шанхаї, де будуть усі – від Австралії до США.

 Європейські ж труни зі своїми чудернацькими формами, кольоровою палітрою та незвичайним шпонуванням тканиною для нашого ринку незвичні та й навряд чи прийнятні.